Сім книг, які не можна читати голодними

1. Ольга Котрус «Назад назустріч».

Українська письменниця Ольга Котрус повернулася до Києва після п’яти років життя в Парижі. Книга стала своєрідним продовженням першої, «паризької» книги, і відповіддю на численні запитання «Чи є життя в Україні після Франції?».

Книга-прогулянка, книга-побачення, книга-повернення-додому. Книга, завдяки якій повертаєшся до себе. Подумки гуляєш по Києву, насолоджуєшся літом і найкращими сирниками в місті.

Увага: перед прочитанням книги переконайтеся, що у вас вдома є все для приготування сирників! Можливо, закривши останню сторінку, ви опинитесь біля плити.

2. Френсіс Мейес «Під сонцем Тоскани»

Американська пара купила стару віллу в Тоскані. На неї чекають ремонт і облаштування, прогулянки з собаками, приведення в порядок покинутого виноградника і оливкових дерев, і, звичайно, прилучення до італійської кухні. Книга про просте і розмірене життя, про радощі землеробства, про копітку працю по створенню будинку з великої літери і про те, що їжа в Італії – це мистецтво.

Френсіс досліджує Умбрію і Тоскану, пробує і готує страви чужої для неї кухні, відкриваючи при цьому дивовижні зв’язки між їжею та культурою, знаходячи вміння жити по-іншому.

Увага: після прочитання можна опинитися на сайті замовлення авіаквитків!

3. Пітер Мейл «Рік в Провансі»

Ще одна історія приручення старого будинку, цього разу – англійцями у Франції. В основу книги ліг щоденник Пітера, який він завів після переїзду. З гумором і теплотою автор описує сусідів і бюрократію, місцевий діалект і звичаї Провансу, ремонт будинку і особливості життя французької провінції.

Вся книга просякнута атмосферою розслабленості і неспішності, ароматом польових трав і хрускотом багетів, і, звичайно, гастрономічними радощами. Позмагатися з італійцями в мистецтві приготування і поглинання їжі можуть тільки французи!

Увага: барвисті і докладні описи застілля викликають активне слиновиділення, але відірватися неможливо. Якщо будете читати книгу перед сном, швидше за все, вам доведеться вилізти з-під ковдри і відправитися на кухню, щоб з’їсти нехай не паштет з кролика, кабана і дроздів, але хоч що-небудь.

4. Наріне Абгарян «Манюня»

«Манюня» – це збірка історій про дитинство і дружбу двох дівчат, Манюні і Нари, про їхні сім’ї та веселі пригоди. Сама автор називає її книгою для дорослих дітей, «для тих, хто і в тринадцять, і в шістдесят вірить в хороше і дивиться в майбутнє з посмішкою».

Книга добра, смішна, просякнута сонцем і ароматами південного базару, а ще – апетитними нотатками про вірменську кухню, ненав’язливо вплетеними в сюжет. Ідеальне читання для осені!

Увага: до прочитання про всяк випадок знайдіть в своєму місті вірменське кафе – можливо, вам захочеться перерватися і з’їсти на обід що-небудь зі страв, які так смачно описує автор.

5. Джоан Харріс «Шоколад»

В крихітне і сонне французьке містечко приїжджає молода жінка Віанн зі своєю донькою. Вона пропускає меси, чим викликає невдоволення місцевого священика, відмиває і упорядковує старе приміщення з великими вітринами, і відкриває шоколадну крамницю.

Віанн бачить наскрізь кожного, хто заходить до неї, і безпомилково пропонує саме те, що повертає людям смак до життя. Її називають відьмою, її доньці важко знайти друзів, але стійкість духу, терпимість і любов допомагають Віанн і самій відчути радість і захват від життя.

Увага: перед прочитанням книги краще запастися своїми улюбленими шоколадними ласощами, а після прочитання ви можете посилити задоволення чудовою екранізацією з Жюльєт Бінош і Джоні Деппом у головних ролях.

6. Тетяна Толстая «Річка»

У цьому збірнику найсмачніша частина називається «Неходжена Греція». Тетяна Микитівна ділиться практичними порадами з тими, хто хоче відійти від звичного формату «турагенство – путівка – тиждень в Греції» і побачити справжню країну без гідів і стандартних автобусних маршрутів. Насолодитися пейзажами, вдихнути аромат сосен, знайти заховані в горах монастирі, об’їздити острова, і, звичайно, покуштувати найкраще з грецької кухні.

Ви дізнаєтеся про «правило гвинта» в пошуках правильного місця, про те, де їсти не варто, що замовити і як бути, якщо господар таверни не розуміє інших мов, крім грецької.

Увага: текст не тільки розбурхує ваші смакові рецептори, але надихає раз і назавжди відмовитися від протоптаних стежок і стандартних маршрутів.

7. Елізабет Гілберт «Їсти, молитися, кохати»

Ще одна автобіографічна (і екранізована) книга. Ліз приходить до тями після довгого і напруженого розлучення, втрачає своє майно і накопичення, вплутується в чергові стосунки, які терзають її і… вирішує, що пора зробити паузу. Їй хочеться побути на самоті і дізнатися себе краще, і фоном для самопізнання вона обирає три країни. В Італію їде, щоб пізнати мистецтво жити у власне задоволення, в Індію – за духовними практиками, а вчитися знайти баланс між двома цими крайнощами – в Індонезію, на острів Балі.

Усвідомивши своє право насолоджуватися життям, Ліз зрозуміла, що єдине, чого їй хочеться в Римі – «набивати шлунок смачною їжею і якомога більше говорити по-італійськи». Читаючи книгу і обожнюючи італійські страви, я чудово розумію вибір автора.

Увага: коли опинитеся в Римі, у вас буде сильна спокуса проміняти музеї-галереї на дегустацію gelato або пошук найсмачнішої піци.

Приємного читання! І – смачного.